Закоханість – це недовготривале відчуття, дуже наближене до емоційного. У цьому стані майже відсутнє логічне мислення. Головне вперед і всього побільше. Більше емоцій, ще більше! Людина не оперує цінностями та принципами, лише емоційність та сексуальною тягою.
Кохання – це глибоке відчуття прив’язаності до людини. Кохання є полігамним відчуттям, тобто таким, де переміщуються інші різні відчуття. Радість, смуток, моменти любові, образа, самотність, агресивність, ревнощі, віра, бажання бути потрібною, турбота, зрада, розчарування та інші. (Тендітна квітка ромашка – це душа, маленькі кола навкруги це ось ці різні відчуття).
Любов – моногамне відчуття (лише один відтінок) при якому ти бажаєш щастя іншій людині. Любов не має негативних відтінків. Можно просто любити або ні. Як СОНЦЕ просто світить і не потребує нічого назад.
Любов вона виключно безумовна, а отже мають збігатись такі ознаки:
1) Вам неважливо чи буде людина щаслива з вами чи без вас. Головне щаслива.
2) Вам неважливо чи буде людина робити те, що вам хочеться чи ні
3) Ви не бажаєте нічого взамін.
4) Вам стає радісніше на душі, коли ця людина або люди досягають щастя. Немає заздрощів.
5) Ви не сумуєте, коли ця людина не досягає щастя. Ви не маєте прив’язаності. Просто продовжуєте світити. І не обов’язково бути поруч із людиною, яку любите. Прив’язаність – це пріорітет кохання.
